«Коли Бог роздавав землі народам, грузини запізнилися і прийшли вже після роздачі. Всевишній запитав: «Що ви зробили?! Чому запізнилися?» Грузини (у перекладі «землероби») відповіли: «Ми пили вино, за Тебе пили». Тоді Бог відповів: «Я віддаю вам землі, які залишив для себе», — таку легенду розповідають гіди кожному, хто вперше приїжджає до сонячної Грузії. Ця легенда показує всю суть грузинського народу: вони люблять свою країну, п’ють вино літрами замість води і, проходячи або проїжджаючи мимо храмів, завжди хрестяться.
Потім іноземці, як правило, чують легенду про заснування Тбілісі в V столітті: «В ті часи, в тих місцях, де стоїть столиця, полював грузинський цар Вахтанг Горгасал. Переляканий царський сокіл погнався за фазаном. Обидва зникли в ущелині. Цар зі свитою спустився за ними і побачив в потоці води мертвого сокола з фазаном в кігтях. Хтось з підданих чіпав птахів пальцем і вигукнув «тбілі», що означає «гарячий». Птахи зварилися в гарячому сірчаному джерелі. Цар зрозумів їх корисність і велів закласти тут місто.
Температура гарячих джерел, і що сьогодні б’ють в Тбілісі, складає 45 градусів, в столиці живе половина населення Грузії — близько 3 млн. чоловік. У старій столиці Мцхете, розташованій в 30 км. від Тбілісі, нині проживає всього 10-11 тисяч. За життя царя Горгасала Тбілісі займав невелику територію, всього 2 км. і в основному обжитим був правий берег мілководої несудоходної річки Кури. Води річки дуже каламутні, і грузини говорять, що Кура така, тому що в ній турки миються — велика її частина протікає по Туреччині, а бере вона свій початок у Вірменії.
При президентові Михайлі Саакашвілі туризм був зведений в ранг стратегічного напряму розвитку Грузії. У цю галузь вже вкладено $1 млрд. У Тбілісі щомісячно відкриваються нові готелі і фірми, що представляють послуги гідів. У столиці знесені майже всі готелі радянської споруди, які були приведені в непридатність тисячами біженців з самопроголошених Південної Осетії, Абхазії і Аджарії. На їх місці зводять сучасні готелі провідні світові готельні мережі «Хаятт», «Хілтон», «Новотель», «Інтерконтіненталь» та інші.
Нині грузини розвивають і зелений туризм — поїздки в гірські селища. Випасати гірських корів і овець поки не пропонують, але можна взяти участь у випічці лавашів на вугіллі, у виготовленні народних інструментів, а в сезон збору винограду — у витискуванні соку стародавнім способом — ногами. За $200 грузини пропонують нагодувати групу з 10 туристів основними блюдами своєї кухні, включаючи і шашлик на виноградній лозі. Заплативши ще $200, можна поглинати все це під національні пісні у виконанні чоловічого хору.
Коли закінчуються туристичні тури, всі везуть із собою, крім легенд і знань про історію Грузії, декількох пляшок вина-коньяку, роги і кинджали (на цей сувенір слід оформити декларацію і прикласти до неї чек з роздруківкою), місцеве вітання «Гамарджвеба». Але ми помиляємося, вважаючи, що здогадуємося про його значення. Це не «Здрастуйте». «Гамарджвеба» означає «Перемога», а відповідь на нього «Гагимарджос» — «Будь переможцем».